>>75795140-річчя ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова. «Його прогнози збуваються!» – історик (3.09.2023):
https://www.radiosvoboda.org/a/dmytro-dontsov-140-richchya/32576664.html"Тобто ані локація, де він народився, ані родинне виховання ніяк не визначали наперед те, що він стане ідеологом українського націоналізму.
Тим не менше, він ним став."
"– Він перестав бути соціал-демократом під час Першої світової війни.
Його розходження з Українською соціал-демократичною робітничою партією почалося ще в 1912–1913 роках, коли його виключили з середовища соціал-демократичного журналу «Дзвін».
Десь тоді він і покинув партію.
Але гадаю, що саме війна переконала Донцова: не класова солідарність править світом, а національні інтереси.
І якраз під час Першої світової війни відбулася остаточна еволюція від марксизму до націоналізму."
"Дуже багато українців, поляків, представників інших національностей, які були в міжвоєнній Польщі, ставали радянофілами.
Донцов із цим боровся."
"– А ким був Донцов для цього молодого покоління?
– Для них він був гуру, пророком. Ним захоплювалися, його твори були для них одкровенням.
Йдеться про середовище молодих студентів у Галичині, умовно кажучи, середовище Степана Бандери, який сам був прихильником Донцова."
"Але Донцов належав до того типу інтегрального націоналізму, який розвивався у пригноблених націях, які не мали своєї державності.
І хоча в 1920–1930-х роках, а також під час Другої світової війни він дуже наблизився до фашизму, вважати його фашистом не можна. По-перше, він був членом нації бездержавної.
А, так би мовити, справжній повноцінний фашизм розвивається в державних націях.
По-друге, він ніколи не належав до організації.
Все-таки фашизм – це організований рух, а Донцов був таким собі фрілансером.
Тобто це таке доволі химерне поєднання національно-визвольних ідей з ідеями правого європейського тоталітаризму, який був дуже популярним у 1920–1930-х роках.
Донцов вірив, що в тій ситуації, яка склалася, залишатися ліберальним і демократичним українцем не можна, треба брати на озброєння ідеологію волюнтаризму, ідеологію тоталітаризму і вчитися у фашистів, зокрема у нацистів теж.
Хоча, звичайно, нацистом Донцова не можна вважати, тому що його ідеологія доволі сильно відрізнялася від німецького нацизму."
"Так звані «двійкарі» під проводом
Льва Ребета та
Зиновія Матли відійшли від донцовства і перейшли на позиції демократичного націоналізму, тоді як крило під проводом
Степана Бандери залишалося в основному донцовським.
Вони й надалі дуже шанували Донцова, який із ними співпрацював, публікувався в їхніх виданнях.
Хоча і в цьому середовищі згодом з’явилися люди, які вважали, що з донцовщиною треба поривати.
Один із представників цього середовища
Михайло Сосновський написав одну з найкращих, як на мене, політичних біографій Дмитра Донцова."
"Що залишалося константою впродовж майже всього життя Донцова, то це його антиросійська позиція: дуже жорстка критика російського імперіалізму й ідея повного, не тільки політичного, а й культурного відокремлення від Росії.
Він вважав, що доки українці бодай культурно будуть залежати від Росії, доти Україна не здобуде справжньої свободи і незалежності."
"Наприклад, така цікава думка Донцова, що Росія завжди була, є і буде ворожою і до Заходу, і до України.
Причому неважливо: чи це царська Росія, чи комуністична Росія, чи, як прогнозував Донцов, це буде посткомуністична Росія – ця ворожість збережеться."
"Але щодо найближчої перспективи Донцов мав рацію: нас чекає боротьба.
І шукати якихось «добрих» росіян, принаймні, у ближчій перспективі – марна річ.
У дальшій перспективі – без сумніву.
Треба буде знайти з Росією якийсь modus vivendi (спосіб співіснування сторін із різними поглядами – ред.).
Україна зможе бути безпечною і процвітаючою, тільки коли сама Росія зміниться.
І в майбутньому їм треба буде в цьому посприяти – це моє розходження з Донцовим."
