"
ЄС, НАТО та Україна: команда мрії чи омріяний трикутник?Як тільки ЄС почав висловлювати бажання відігравати певну роль у питаннях безпеки та оборони (кінець 1990-х років), було поставлено питання про його відносини з НАТО як головним оборонним гравцем у Європі.
Відтоді в різних країнах постали питання про те, що принесе ЄС, а НАТО ще не зробила.Відносини між НАТО та ЄС були інституціоналізовані на початку 2000-х років завдяки крокам, вжитим ЄС для просування більшої відповідальності у питаннях безпеки.
Як тільки ЄС почав висловлювати бажання відігравати певну роль у питаннях безпеки та оборони (кінець 1990-х років), було поставлено питання про його відносини з НАТО як головним оборонним гравцем у Європі.
Відтоді в різних країнах постали питання про те, що принесе ЄС, а НАТО ще не зробила.
Побоювання збігу сфер інтересів і відповідальності, перерозподіл фінансових ресурсів держав-членів, пошук пріоритетів і ніші ЄС у сфері безпеки стали головними темами дискусії наступного десятиліття.Ганна Шелест, доктор філософії
Вікторія Омельяненко
23 листопада 2023
ЄС і НАТО після 2014 року2014 рік став важливою віхою, коли ЄС і НАТО почали перегляд своїх безпекових пріоритетів, особливо у відносинах з партнерами.
Це також викликало глибший діалог і спроби структурувати співпрацю та координацію між двома організаціями.
Дві події призвели до усвідомлення того, що статус-кво є неспроможним.
По-перше, Європа зіткнулася з новими загрозами та викликами, що походять зі Сходу та Півдня—і жодна з організацій не мала всього спектру інструментів, необхідних для реагування на зміни середовища безпеки. По-друге, Європейський Союз заклав основи для спільної оборони, побудувавши два стовпи оборони: постійне структуроване співробітництво та Європейський оборонний фонд.
Співпраця між ЄС і НАТО стала третьою опорою європейської оборони, підкреслюючи органічний зв’язок між двома організаціями.
У Стратегічному компасі ЄС на 2022 рік чітко підкреслено, що «сильніший і спроможніший ЄС у сфері безпеки та оборони зробить позитивний внесок у глобальну та трансатлантичну безпеку та є доповненням до НАТО, яка залишається основою колективної оборони для своїх членів».
У тексті наголошується на співпраці з НАТО у питаннях підготовки та військового потенціалу (відповідно до стандартів НАТО), протидії гібридним загрозам, у тому числі в інформаційній сфері, кібернетичному просторі, захисті повітряного простору та доступі, контролі над озброєннями, реагуванні на кризи та логістиці, національне оборонне планування, зобов’язання на теріторіях Західних Балкан та України.
Серед іншого, було зазначено, що «Трансатлантичні відносини та співпраця між ЄС і НАТО, повною мірою дотримуючись принципів, викладених у Договорах, і принципів, узгоджених Європейською Радою, включаючи принципи інклюзивності, взаємності та автономії прийняття рішень ЄС є ключовими для нашої загальної безпеки.
У відповідному розділі щодо партнерства з НАТО майбутніми перспективами визначено подальше посилення поточної співпраці щодо політичного діалогу, обміну інформацією, операцій з врегулювання криз, розвитку військового потенціалу та військової мобільності; поглиблення спільної роботи з посилення безпеки на морі та протидії гібридним загрозам, включно з маніпулюванням іноземною інформацією та забезпеченням безпеки кіберпростору, а також виконання Порядку денного «Жінки, мир і безпека»; розширення співробітництва щодо нових і революційних технологій, зміни клімату та оборони, стійкості та космічного простору.
Стратегічна концепція НАТО до 2022 року є більш внутрішньо орієнтованою, яка наголошує на власних можливостях Альянсу з регулярним акцентом на «європейській» безпеці.
Тим не менш, ЄС вперше згадується в абзаці про безпеку людини—«Безпека людини, включно з захистом цивільних осіб і пом’якшення цивільної шкоди, є центральною частиною нашого підходу до запобігання та врегулювання криз»—де ЄС згадується разом із ООН, ОБСЄ, Африканським Союзом.
Параграф, що описує відносини ЄС-НАТО у Стратегічній концепції, висвітлив сфери пріоритетного співробітництва, які не є ідентичними Стратегічному компасу ЄС–«питання спільного інтересу, такі як військова мобільність, стійкість, вплив зміни клімату на безпеку, нові і проривні технології, безпека людини, порядок денний «Жінки, мир і безпека», а також протидія кіберзагрозам і гібридним загрозам і розв'язанні системних викликів, які ставить КНР для євроатлантичної безпеки».
Спільним в обох документах є те, що організації, насамперед, наголошують на єдності та партнерстві, яке базується на спільних цінностях.
«Взаємодоповнюваність», серед іншого, була ключовим посланням, оскільки дві організації діяли в рамках основних політичних сфер одна одної у відповідь на російську агресію.
Станом на 2016 рік три Спільні декларації про співпрацю між ЄС і НАТО (2016, 2018, 2023) дозволили двом учасникам інституціоналізувати свою співпрацю, таким чином певною мірою сформувавши їхню відповідну діяльність.
У Спільній декларації 2016 року було наголошено на таких сферах співпраці: гібридна війна та запобігання їй, підвищення стійкості, морська безпека та міграція, кібернетична промисловість, оборонна промисловість та дослідження, а також спільне навчання.
Спільна декларація 2018 року, підтверджуючи пріоритети 2016 року, також зосередилася на додаткових сферах співпраці: військова мобільність, боротьба з тероризмом, посилення стійкості до хімічних, біологічних, радіологічних і ядерних ризиків, а також просування участі жінок, налагодження миру та безпеки у порядку денному.
Спільна декларація 2023 року відрізняється за обсягом від двох попередніх, оскільки більше уваги приділяє поточним загрозам і викликам і досягнутому.
Тим не менш, це також дало новий погляд на подальші пріоритети співпраці.
Окрім протидії російським і китайським загрозам, а також допомоги Україні у її війні проти росії, Спільна декларація наголошує на зростаючій геостратегічній конкуренції, проблемах стійкості, захисту критичної інфраструктури, нових і революційних технологіях, космосі, безпекових заходах щодо кліматичних змін, а також маніпулювання іноземною інформацією та втручання.
У 2016 і 2017 роках ЄС і НАТО схвалили списки заходів для просування того, як НАТО і ЄС повинні працювати разом.
У семи сферах співпраці передбачено 74 дії: протидія гібридним загрозам, оперативне співробітництво, включаючно з морськими питаннями, кібербезпека та захист, оборонні можливості, оборонна промисловість і дослідження, паралельні та скоординовані навчання, а також розбудова потенціалу в галузі оборони та безпеки.
Попри те, що виконання деяких заходів обмежено 2018 роком, нових планів розроблено не було, але подано щорічні звіти про виконання, в яких оцінено згадані дії за 2016 та 2017 роки.
Військова мобільність, стійкість та кібербезпека стали темами найбільших практичних зусиль.
Наприклад, у 2017 році Нідерланди взяли на себе лідерство у розвитку військової мобільності як проєкту в рамках постійної структурованої співпраці (PESCO). До листопада 2022 року до проекту приєдналися США, Канада, Норвегія та Великобританія.
Згідно зі спільними деклараціями, військова мобільність стала одним із пріоритетів співпраці між ЄС і НАТО.
Постачання військового обладнання та боєприпасів в Україну, а також переміщення сил держав-членів НАТО ближче до східного флангу та збільшення кількості військових навчань дали обом організаціям величезний досвід, який можна використати для наступних дій. планує підготовку та коригування рекомендацій.
У січні 2023 року НАТО та ЄС домовилися створити робочу групу з питань стійкості та захисту критичної інфраструктури. З урахуванням спроби росії використати енергетичну зброю та саботувати газопроводи Північний поток у вересні 2022 року, спільна цільова група зосередилася, зокрема, на тому, щоб зробити критичну інфраструктуру, технології та ланцюги поставок більш стійкими до потенційних загроз і вжити заходів для пом’якшення потенційної вразливості.
Крім того, 29-го червня 2023 року Генеральний секретар НАТО взяв участь у Європейській раді, де він привітав співпрацю між НАТО та ЄС щодо стійкості критичної інфраструктури та звіт про оцінку, у якому запропоновано конкретні шляхи подальшого розвитку зв’язків, у тому числі шляхом більшого обміну інформацією, працювати над визначенням альтернативних транспортних маршрутів для цивільної та військової мобільності; і більш тісні зв'язки в дослідженнях безпеки.
Коло тем, які обговорюються між НАТО та ЄС, значно розширилося за останні кілька років.
Політичний діалог охоплює весь спектр питань, актуальних для обох організацій, включаючно з геополітичними наслідками COVID-19, кібернетичними та гібридними загрозами, росію, Китай, Західні Балкани, Близький Схід і Афганістан.
Після незаконної анексії Криму росією в 2014 році, а особливо після того, як росія посилила свою агресивну війну своїм повномасштабним вторгненням в Україну в 2022 році, обидві організації працювали над тим, щоб їхні дії доповнювали одна одну, особливо щодо протидії росії та щодо допомоги Україні.
З урахуванням важливості такого партнерства, як Стратегічний компас ЄС, а також Стратегічної концепції НАТО, які закликають до подальшого зміцнення співпраці у сферах, що становлять взаємний інтерес, включаючно з військовою мобільністю, гібридними загрозами, кіберзагрозами та загрозами, пов’язаними зі зміною клімату, космічним простором, новими та революційними технологіями.
КіберстійкістьРозвиток технологій поставив перед багатьма країнами проблеми щодо того, як йти в ногу з прогресом і водночас боротися з новими ризиками, особливо зростаючою конкуренцією та зловмисною гібридною та кіберактивністю.
ЄС і НАТО активно вирішують такі виклики у своїй відповідній політиці та спільному співробітництві, докладають взаємопідсилювальних і доповнюючих зусиль.
ЄССпівпраця ЄС і НАТО в цифровій сфері, особливо в кіберпросторі, значною мірою визначається внутрішнім порядком денним двох організацій.
Цифрова політика була наскрізною лінією в політиці ЄС у ряді інших процедур від соціальних до промислових і безпекових.
У 2013 році ЄС випустив першу стратегію кібербезпеки, оновлену в 2017 році, зосередившись на кращому захисті критичної інфраструктури та підвищенні стійкості в кіберсфері.
Поточна стратегія кібербезпеки була опублікована в грудні 2020 року.
З урахуванням російської атаки на Україну в 2014 році та зростанням кількості кібератак, ЄС включив кіберполітику до пріоритетів своєї зовнішньої політики у Висновку Ради ЄС щодо кібердипломатії від 2015 року. У 2017 році ЄС запустив свій Кібер.
Набір інструментів дипломатії, який узаконює використання заходів у межах Спільної зовнішньої політики та політики безпеки, включно з, якщо необхідно, обмежувальними заходами щодо протидії та реагування на зловмисну кібер-діяльність.
У висновках Ради від 2017 року підкреслено, що особливо серйозний кіберінцидент або криза може стати достатньою підставою для того, щоб держава-член застосувала положення про солідарність ЄС та/або положення про взаємну допомогу.
Додатково, існує вісім кіберпроектів PESCO.
У 2018 році ЄС визначив кіберпростір як область військових операцій.
Відтоді, починаючи з запуску Рамкової програми ЄС щодо кіберзахисту, ЄС чітко визначив своє зобов’язання сприяти розвитку свого кіберзахисту з шістьма цілями, включаючи тіснішу співпрацю з НАТО, щоб уникнути «непотрібного дублювання та забезпечити узгодженість і взаємодоповнюваність зусиль».
Недавній Стратегічний компас ЄС, де слово «кібер» згадується 45 разів, стверджує, що кіберпростір став зоною конкуренції.
Він також створив Центр оборонних інновацій ЄС (HEDI) в Європейському оборонному агентстві—важливий стимул для залучення ЄС до інновацій.
І останнє, але не менш важливе: у Спільному повідомленні Європейської комісії про політику ЄС щодо кіберзахисту 2022 року зазначено, що російське вторгнення в Україну стало «тривожним дзвінком» і що «ЄС має взяти на себе більше відповідальності за власну безпеку» шляхом забезпечення свого технологічного та цифрового суверенітету в кіберсфері. У ряді запропонованих ініціатив згадується необхідність створення Координаційного центру кіберзахисту ЄС (EUCDCC), який підтримує покращену обізнаність про ситуацію в оборонному співтоваристві, включаючно з усіма військовими командувачами CSDP ЄС, і створення нової оперативної мережі військової комп’ютерної групи реагування на надзвичайні ситуації (MICNET) за підтримки Європейських оборонних агентств. Оскільки однією з потреб ЄС також є захист своїх підприємств і громадян, ЄС приділяє особливу увагу стійкості екосистеми кібербезпеки ЄС на внутрішньому рівні, що втілено в оновленні Директиви щодо безпеки мережі та інформаційних систем (NIS) до NIS2, розробка Закону ЄС про кібер-стійкість, який встановлює вимоги до кібербезпеки для продуктів із цифровими елементами, спрямованих на зменшення поверхні атаки в продуктах подвійного використання, і Закон ЄС про кібер-солідарність у травні 2023 року, який спрямований на створення кібербезпеки «Shield» і встановити операційну резиденцію в домені, а також представити ініціативу Cybersecurity Academy.
Співпраця з НАТО окремо викладена в Повідомленні, для якого в липні 2023 року Парламент опублікував проект висновку з поправками щодо зусиль щодо «максимально можливої сумісності з концепціями та доктриною НАТО щодо кіберзахисту», тоді як Співпраця визначається у сфері підготовки, навчання, ситуаційної обізнаності та навчань з кіберзахисту.
НАТОЗахист інформаційних систем і зв’язку вже давно стоїть на порядку денному НАТО, включаючи два виміри—власну кібербезпеку та кібербезпеку її союзників.
З еволюцією загроз екосистема кіберполітики НАТО також розвивається.
Вперше НАТО включило кіберзахист до політичного порядку денного Альянсу на Празькому саміті в 2002 році.
На атаки на Естонію в 2007 році НАТО відповіла Політикою кіберзахисту та заснувала Талліннський центр—Спільний центр передового досвіду НАТО з кіберзахисту (CCDCOE).
З нападами на Україну та початком війни союзники по НАТО визнали, що кібератака може бути підставою для застосування статті 5 установчого договору НАТО—це стало віхою в політиці Альянсу.
Крім того, у 2016 році НАТО визнала кіберпростір сферою операцій, у якій НАТО має захищатися.
У 2018 році члени Альянсу заснували Центр операцій у кіберпросторі в Бельгії, який надає інформацію про ситуацію та захищає власні мережі НАТО, надає централізовану та цілодобову підтримку кіберзахисту.
Мадридський саміт 2022 року встановив ще одну важливу віху, яка підкреслила необхідність цивільно-військового партнерства та промислової співпраці.
Крім того, НАТО заснував Інноваційний прискорювач оборони (DIANA) і створив багатонаціональний інноваційний фонд, щоб об’єднати уряди, приватний сектор і наукові кола для підтримки технологічного розвитку.
У червні 2023 року НАТО заснувала перший у світі мультисуверенний фонд—Інноваційний фонд НАТО (NIF) для інвестування 1 мільярда євро в стартапи на ранніх стадіях та інші фонди венчурного капіталу, які розробляють технології подвійного призначення, які є пріоритетними для НАТО.
На саміті у Вільнюсі у 2023 році НАТО також визначила нову концепцію кіберзахисту з трьома рівнями—політичним, військовим і технічним,—а також запустила Спроможність підтримки віртуальних кіберінцидентів (VCISC) для підтримки національних зусиль із пом’якшення наслідків у відповідь на значні шкідливі кібернетичні дії. діяльності.
Співпраця ЄС-НАТООскільки кібербезпека та особливо кіберзахист були на порядку денному обох учасників, ця сфера має вирішальне значення для двосторонньої співпраці між НАТО та ЄС.
Оскільки дві організації посилили свої зусилля з протидії гібридним загрозам, кіберзахист став однією зі сфер «посиленої співпраці» між НАТО та ЄС.
Перша Спільна декларація ЄС-НАТО, укладена у Варшаві в липні 2016 року, окреслила співпрацю, побудовану навколо таких вимірів–сумісність у вимогах і стандартах кіберзахисту, дослідження кіберзахисту та співробітництво в галузі технологічних інновацій, співробітництво у навчанні для спільної участі персоналу та кібернавчаннях через взаємну участь персоналу, включно з навчаннями Cyber Coalition і Cyber Europe.
У межах комплексу пропозицій, представлених у 2016 та 2017 роках, 22 заходи із 74 були присвячені кіберсфері. Необхідно підкреслити висновки Ради ЄС щодо імплементації спільної декларації, в яких зазначено, що Спільна декларація дає поштовх для підтримки стійкості та нарощування потенціалу на Західних Балканах, у східних і південних країнах-сусідах.
Ще один важливий напрямок, у якому було налагоджено співпрацю у 2016 році,—це обмін інформацією у сфері кібербезпеки на оперативному та стратегічному рівнях.
Технічну угоду про кіберзахист було підписано в лютому 2016 року між Спроможністю реагування на комп’ютерні інциденти НАТО та Групою реагування на комп’ютерні надзвичайні ситуації ЄС для покращення запобігання, виявлення та реагування на кіберінциденти в обох організаціях відповідно до їх автономії та процедур прийняття рішень.
У Спільній декларації 2018 року зазначено, що ЄС і НАТО своєчасно обмінювалися інформацією про кібератаки, протистояли дезінформації та загалом боролися з гібридними загрозами, зміцнюючи стійкість своїх членів і партнерів.
У третій декларації, підписаній у Брюсселі в січні 2023 року, йдеться про те, що ЄС і НАТО досягли «безпрецедентного прогресу в усіх сферах співпраці», також згадуються гібридні та кіберзагрози.
У той же час декларація спрямована на вирішення проблеми стійкості, особливо внаслідок захисту нових критичних інфраструктур і руйнівних технологій.
Ці напрями потребують детального розгляду, оскільки зараз вони активно розвиваються як на рівні співпраці ЄС-НАТО, так і на окремих напрямках.
16 березня 2023 року ЄС і НАТО створили робочу групу з питань стійкості критичної інфраструктури.
У звіті про оцінку від липня 2023 року критична інфраструктура визначається як важливий елемент стратегічного партнерства та співпраці між двома організаціями, особливо з огляду на агресійну війну Росії проти України та велику кількість атак на критичну інфраструктуру.
У звіті про оцінку визначено ряд завдань у рекомендаціях, які мають бути виконані структурованим діалогом ЄС-НАТО щодо стійкості.
Серед 14 рекомендацій згадуються такі:
• Паралельні та скоординовані оцінки загроз для критичної інфраструктури;
• Зміцнення структурованого діалогу щодо стійкості, який має враховувати спостереження під час агресійної війни росії проти України щодо стійкості критичної інфраструктури;
• Проведення спеціальних обговорень на основі сценаріїв між персоналом;
• Сприяння обміну найкращими практиками між цивільними та військовими суб’єктами щодо впровадження відповідної політики та законодавства, пов’язаного з кібернетичною діяльністю;
• Визначення синергії та потенційних сфер співпраці в дослідницькій діяльності безпеки, пов’язаній з критичною інфраструктурою, включно з проблемами, пов’язаними з новими технологіями чи безпекою ланцюга поставок.
Ще одна згадка стосується нових та описових технологій, оскільки і ЄС, і НАТО активно почали розробляти оборонні інновації за допомогою наявних інструментів–HEDI ЄС і DIANA НАТО мають прискорювачі та тестові центри для найкращих і найяскравіших інноваторів глибоких технологій в Альянсі.
Технології, що виникають і розвиваються, і глибокі технології—це сфера, де ЄС і НАТО потребують тісної співпраці, а не конкуренції, щоб сприяти розвитку технологій у сфері оборони та безпеки між членами та союзниками.
ЄС, НАТО та УкраїнаПовномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року стало важливим імпульсом для перевірки можливості спільних дій, скоординованої позиції та здатності діяти для ЄС і НАТО.
Цей момент також виявився життєво важливим для оцінки їх здатності розподіляти відповідальність, щоб уникнути дублювання та примножити результати зусиль. Керівництво обох організацій зібралося одразу в перший день вторгнення для узгодження своїх позицій, що було хорошою ознакою готовності.
Стратегічний компас безпеки та оборони ЄС був ухвалений у березні 2022 року, тому він не міг повністю відобразити мінливі реалії європейської безпеки через повноцінне вторгнення росії.
Однак у резюме вже було чітко зазначено, що країни-члени «зобов’язалися захищати європейський порядок безпеки.
Слід повністю поважати суверенітет, територіальну цілісність і незалежність у межах міжнародно визнаних кордонів.
Коли ми підтримуємо Україну у протистоянні військовій агресії росії, ми демонструємо безпрецедентну рішучість відновити мир у Європі разом із нашими партнерами».
Стратегічну концепцію НАТО було прийнято через 6 місяців після початку війни, однак вона також переважно була узгоджена до війни та зазнала лише незначних змін, зосереджених на російська агресія та підтримка України.
Стратегічна концепція до 2022 року детально розробила питання запобігання та врегулювання криз, вона визнає спільні виклики.
Однак підхід залишився незмінним—партнери розглядаються виключно як одержувачі підтримки безпеки з боку НАТО, а їхнім внеском досвіду та знань нехтують, попри те, що на місцях спостерігається протилежна ситуація.
У комюніке Мадридського саміту НАТО у 2022 році згадувалося про зобов’язання Альянсу допомогти Україні покращити її кіберзахист і стійкість.
У 2023 році Україна підписала угоду про приєднання до Спільного центру передового досвіду кіберзахисту НАТО, до складу якого входять 25 членів НАТО та чотири країни-партнери.
На практиці Україна інтегрувалася в низку ініціатив НАТО. Наприклад, у 2023 році Україна приєдналася до найбільших у світі кібернавчань—Locked Shields.
Також партнери уклали Дорожню карту співпраці з угодою про участь України в кібернавчанні Crossed Swords 2023.
Крім того, у травні 2023 року НАТО та Україна започаткували діалог високого рівня щодо інновацій та революційних технологій, спрямований на розширення існуючого партнерства між НАТО та Україною шляхом обміну думками щодо розвитку інноваційних екосистем як для комерційних, так і для оборонних потреб, а також шляхом обміну досвідом. навчився з України.
З самого початку відносини між ЄС і НАТО стосувалися як взаємодоповнюваності/співробітництва, так і конкуренції на ринку врегулювання криз.
Масштаб російського вторгнення в Україну став справжнім полігоном для перевірки того, який із цих підходів переважає—комплементарність чи конкуренція.
Початкове бачення полягало в тому, що ЄС має значний досвід у багатьох сферах політики, включаючи торгівлю, санкції, енергетику та біженців.
З огляду на нещодавнє бачення членства України в ЄС, інструментарій Брюсселя буде дуже актуальним не лише для боротьби з москвою, але й для відновлення постконфліктної України.
НАТО вважалося основною платформою для військової присутності Заходу проти агресії росії та постачальником найнадійнішого місця для координації політики США та Канади з європейськими партнерами. Крім того, як ядерний альянс, НАТО називали першою колективною відповіддю Заходу на погрози росії застосувати ЯЗ в Україні.
У той час як ЄС і НАТО зосереджені на оборонних кіберспроможностях, Україна значно просунулася в кібернаступі та розробці військових інновацій. Секретною зброєю в боротьбі України проти переваг росії щодо звичайної військової потужності, робочої сили та ресурсів є люди—близько 300 000 ІТ-фахівців, які протягом багатьох років становили живу ІТ-екосистему.
Після російського повномасштабного вторгнення та постійних атак до нього понад 200 000 добровольців приєдналися до ІТ-армії, яка протягом року провела 153 операції з більш ніж 400 російськими компаніями.
Ще одним значним досягненням України є розвиток інновацій та стартапів, особливо в оборонній сфері. Україна надає пріоритет просуванню таких інновацій через розвиток динамічної екосистеми венчурного інвестування та підтримку українських стартапів. Флагман України BRAVE1—технічний кластер для розвитку оборонної промисловості країни.
Його запустили навесні 2023 року Міністерство цифрової трансформації України, Міноборони, Мінекономіки, Мінстратегічних галузей промисловості, РНБО та Генеральний штаб ЗСУ.
Платформа прискорює компанії та стартапи оборонних технологій у пошуку партнерів і отриманні допомоги з кластером.
До середини літа 2023 року BRAVE1 зареєстрував приблизно 400 проектів, майже 200 з яких пройшли військові випробування.
ЄС і НАТО надають вирішальну підтримку Україні в модернізації екосистеми кібербезпеки України з 2014 року—особливо щодо захисту критичної інфраструктури України, надання досвіду та зміцнення можливостей України в регуляторному та інституційному вимірах.
Ще у 2014 році в Україні не було сучасної системи кібербезпеки, у тому числі й необхідних інституцій для механізмів реагування на кризи.
У 2016 році було схвалено першу Стратегію кібербезпеки з метою узгодження зі стандартами кібербезпеки ЄС та посилення безпеки приватних підприємств і стану критичної інформаційної інфраструктури (CII).
У червні 2021 року Рада національної безпеки і оборони представила нову Стратегію кібербезпеки.
Він включав регламенти всіх систем кібербезпеки, створених протягом восьми років кіберстійкості та стримування, де співпраця з НАТО та ЄС чітко визначена як пріоритет.
Що стосується ЄС, то інтеграція України до єдиного цифрового ринку ЄС завдяки значній роботі, виконаній з 2018 року, вже втілилася в таких практичних результатах, як визнання Дія.
Підпис-ЄС підписати документи чи контракти, дійсні як в Україні, так і в ЄС; включення роумінгу в Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, приєднання України до Програми «Цифрова Європа», але найголовніше—оновлення законодавства України у сфері телекомунікацій, електронних послуг та кібербезпеки.
У 2017-2018 роках за технічної допомоги TAIEX ЄС реалізував низку проектів із встановлення приватно-державного партнерства у сфері кібербезпеки та підвищення кваліфікації політиків.
Більше того, безпосередньо перед вторгненням росії міністерство оборони Литви оголосило про розгортання в Україні Групи швидкого кібернетичного реагування ЄС (CRRT)—проєкту, який народився на основі військового співробітництва ЄС. Від восьми до дванадцяти експертів з кібербезпеки з таких країн ЄС, як Естонія, Польща та Румунія, допомагають кіберзахисту України захищати її мережі.
І останнє, але не менш важливе: ЄС виділив 29 млн євро на підвищення кібер- та цифрової стійкості України.
З них 10 млн євро було використано на обладнання для кібербезпеки, програмне забезпечення та іншу відповідну підтримку, тоді як 19 млн євро було використано на підтримку стійкої цифрової трансформації.
Консультативна місія ЄС в Україні надавала допомогу в навчанні українських спецслужб і була платформою для обговорення юридичної практики в українській кіберсфері.
З визнанням унікального досвіду України щодо стійкості проти російських кібератак, з 2021 року ЄС та Україна ведуть Кібердіалог про взаємну співпрацю.
Подальша підтримка ЄС Україні надається відповідно до реалізації Стратегії кібербезпеки та гармонізації із законодавством ЄС у сфері кібербезпеки—Директивами NIS та NIS2, а також нещодавно прийнятими Законом про кібернебезпечність та Актами про кіберсолідарність.
У майбутньому 3-му Кібердіалозі Україні необхідно продовжити обговорення подальшої підтримки гармонізації регулювання та окреслених цілей у Плані реалізації Стратегії зовнішньої політики України—приєднання до проектів PESCO та посилення співпраці з ENISA.
Щодо НАТО, то в 2014 році було започатковано два Трастові фонди, присвячені кібернетичній та цифровій сферам—Трастовий фонд командування, управління, зв’язку та комп’ютерів (C4) і Трастовий фонд кіберзахисту.
На практиці НАТО надало технічне обладнання та програмне забезпечення для України в рамках першого етапу Трастового фонду для Служби безпеки України та інших інституцій, які мали бути включені до загальної інфраструктурної системи.
Крім того, подальший розвиток можливостей Трастового фонду передбачав створення центрів кібербезпеки в системі ЗСУ та Національної поліції з подальшою їх інтеграцією в національну мережу ситуаційних центрів.
У 2017 році НАТО зобов’язалася допомогти Україні покращити її кібербезпеку після масштабної кібератаки, яка паралізувала комп’ютерні мережі міністерств, банків, підприємств і ЗМІ по всій країні, тоді як Генеральний секретар Єнс Столтенберг оголосив про створення спеціального фонду для допомогти Україні посилити захист від кібератак.
17 січня 2022 року Агентство зв’язку та інформації НАТО (NCI Agency) та Україна підписали оновлений Меморандум про угоду щодо продовження спільної роботи над проектами, пов’язаними з технологіями.
Кіберполітика була частиною Річних національних програм (РНП) для України.
У РНП 2021 зазначено про необхідність посилення Україною кіберзахисту МВС, імплементацію нормативно-правових актів для підвищення кіберстійкості, розгортання системи підготовки кіберфахівців та низку інших моментів.
Перші місяці повномасштабної війни продемонстрували, що НАТО та Європейський Союз продовжували йти по канату між допомогою Україні в захисті та уникненням переростання в прямий конфлікт з Росією.
Союзники по НАТО зобов’язалися надати Україні більше оборонної зброї, а також нову «допомогу в кібербезпеці» та «обладнання, щоб допомогти Україні захиститися від біологічних, хімічних, радіологічних і ядерних загроз».
ЄС погодився подвоїти підтримку Збройних Сил України через Європейський фонд миру до одного мільярда євро.
Однак у ході війни це спільне бачення початкових пріоритетів розпливлося, і ЄС продовжував діяти поза межами свого історичного розподілу праці з НАТО, згідно з яким ЄС займався цивільними аспектами конфліктів і залишав військові питання Альянсу. Наприклад, ЄС мобілізував свій Європейський фонд миру, щоб надати 3,6 млрд євро на підтримку ЗСУ, підготовлених Місією військової допомоги ЄС (EUMAM).
У ЄС також зросла обізнаність про необхідність посилення оборонних можливостей, збільшення видатків на оборону, спільне оборонне забезпечення та вирішення стратегічних недоліків у середовищі гібридної війни, де супроводжуються широкомасштабні звичайні армії.
за рахунок більш мобільних сил і сучасних технологій.
У лютому 2023 року ЄС, НАТО та Україна провели першу в історії зустріч у тристоронньому форматі, на якій сторони обговорили шляхи вдосконалення системи закупівель зброї та боєприпасів для продовження підтримки України.
Поки що основним напрямком тристоронньої співпраці залишається безпека та військова підтримка, насамперед постачання зброї та боєприпасів.
Водночас вищого рівня оборонної співпраці важко досягти без офіційної домовленості про те, як обмінюватися секретною інформацією.
Хоча статус EoP України відкрив певні вікна можливостей, загальний доступ досі обмежений через статус не-члена та війну.
Крім того, сумісність між Процесом оборонного планування НАТО (NDPP) і Планом розвитку потенціалу ЄС (CDP) залишається джерелом суперечок для самих організацій, що впливає на взаємодію з відповідними партнерами з цього питання.
Військова агресія Росії проти України підтвердила гостру необхідність суттєвого підвищення військової мобільності Збройних Сил.
Такий «військовий шенген» розглядався ще до війни. Однак у 2022-2023 роках це питання знову стає першочерговим. Необхідність доставки озброєння та техніки в Україну призвела до організації унікального матеріально-технічного процесу, тому постало питання, хто має бути відповідальним:
ЄС, підпорядкований транспорту та кордонам, чи НАТО, який відповідає за військове постачання.
ЄС заявив, що зміцнить транспортну інфраструктуру подвійного призначення через транс’європейську транспортну мережу, щоб сприяти швидкому та безперебійному переміщенню військового персоналу, матеріальних засобів і обладнання для оперативного розгортання та навчань, працюючи в тісній співпраці з НАТО та іншими партнерами.
Вони також мали на меті узгодити нові зобов’язання щодо прискорення та гармонізації транскордонних процедур, визначення шляхів підтримки швидкомасштабних переміщень, інвестування в цифровізацію збройних сил і розвитку передових, енергоефективних можливостей, які гарантують здатність швидко реагувати та діяти в недозволеному середовищі, беруть до уваги конституційні вимоги певних держав-членів.
Можливі напрямки співпраціНижче наведено перелік дій (заходів), запропонованих у відповідних пакетах пропозицій 2016 та 2017 років щодо виконання Спільних декларацій ЄС-НАТО.
Він виключає ті конкретні дії, такі як організація конкретних навчань у 2017 чи 2018 роках, і зосереджується на тих, які мають довгостроковий період реалізації, таким чином відкриваючи перспективи для участі України.
Україна стоїть перед непростим вибором.
Чи має він розрізняти дві організації, співпрацю з ними та зобов’язання, таким чином використовуючи ті сфери, які буде найкраще розвивати з кожною, чи має на меті встановити трикутні відносини, використовуючи взаємодоповнюючі та об’єднуючі зусилля обох організацій щодо України?
Другий підхід потребуватиме чіткого набору сфер, де діяльність обох організацій збігається, вимоги до членства збігаються, але також де можливе створення механізму тристоронньої координації.
Останнє не означає відмову від Ради асоціації чи Ради Україна-НАТО.
Це означає окремий координаційний орган, який дозволяє вести регулярний і цілеспрямований діалог.
Такі сфери, як підвищення стійкості, безпека на морі, вплив клімату на безпеку, інновації, дезінформація та кібербезпека, військова мобільність, жінки, порядок денний миру та безпеки можуть бути пріоритетними для тристороннього діалогу.
Під час підготовки до нової Адаптованої річної національної програми, Україна має розглянути сфери, які вже були наголошені в переговорах щодо кандидатів на вступ до ЄС, і наголосити на необхідності координації щодо належного врядування, антикорупційної роботи та інших сфер, присутніх у вимогах обох організацій для членства.
Україні слід уникати двох паралельних механізмів звітності та реалізації в рамках вимог інтеграційного процесу у сферах пріоритету НАТО та ЄС.
У рамках адаптованого РНП Україна має зосередитися на реформах у секторах оборони та безпеки, які є важливими для досягнення оперативної сумісності з силами Альянсу та сприятимуть процесу інтеграції, таким чином уникати дублювання з порядком денним інтеграції в ЄС.
Крім того, слід розглянути приєднання України до Інноваційного фонду НАТО, а згодом і до нещодавно створеного Прискорювача оборонних інновацій, який дозволить об’єднати зусилля урядів, приватного сектору та наукових кіл для підтримки технологічної переваги, а також інших проектів, спрямованих на підвищення безпека та готовність до інновацій.
У рамках створеної Ради Україна-НАТО Україна має побудувати систему співпраці з питань кібербезпеки, яка не обмежуватиметься лише навчанням та обміном досвідом, а й включатиме обговорення конкретних інструментів співпраці, як-от обмін оперативна інформація, фінансова допомога та допомога в подальшій модернізації нормативно-правової бази в Україні.
Кіберсфера вже давно стала пріоритетом для ЄС і НАТО. Ризики, пов’язані з кібератаками, і нові ризики, пов’язані з розробкою та застосуванням технологій, особливо у військовій сфері, диктують необхідність розвитку потенціалу та партнерства.
Україна, перебуваючи у кібервійні з Росією, є постійним об’єктом кібератак і атак на критичну інфраструктуру.
Поряд із розвитком власних можливостей у сфері кіберзахисту та кіберзлочинів, співпраця з ЄС і НАТО з 2014 року має вирішальне значення для загального захисту та модернізації екосистеми кібербезпеки разом із поточною цифровізацією, що призводить до існуючої стійкості.
У контексті європейської та євроатлантичної інтеграції Україна має продовжувати за підтримки партнерів гармонізувати власне законодавство з документами ЄС та стандартами НАТО.
У зв’язку з цим Україна має чітко визначити потреби та запити, які мають бути надіслані партнерам після проведення кібераудитів державних установ.
Структурований діалог ЄС-НАТО щодо стійкості є можливістю для залучення України.
Як зазначено в Оцінювальному звіті, «приклад України довів, що можна протистояти навіть великомасштабним атакам, і підкреслив, наскільки важливою є стійка критична інфраструктура та постійне надання основних послуг для здатності та рішучості країни захищати себе».
Другою сферою, де Україна може бути партнером для обох організацій, є сфера нових технологій. У той час як ЄС і НАТО крок за кроком розгортають свої програми, включно з дискусією щодо підтримки військових інновацій і глибоких технологічних стандартів, Україна з початку повномасштабного вторгнення активно працювала над цим виміром, що доводить себе на полі бою.
Враховуючи зростаючу потребу та ініціативи щодо співпраці між ЄС і НАТО, Україна має знайти своє місце в такому трикутнику, доповнюючи свій досвід на додаток до регулярних тренувань і навчань.
У цифровій та кіберсфері Україна стала не лише «правилоприймачем», але й може поділитися унікальним практичним досвідом і знаннями роботи в надзвичайних ситуаціях, що становить інтерес для ЄС і НАТО, особливо у випадку з захист критичної інфраструктури. З огляду на існуючий взаємозв’язок і взаємовигідну співпрацю, Україні необхідно мати регулярну платформу для обговорень як з ЄС, так і з НАТО щодо кібербезпеки, яка може бути втілена в кібердіалогах ЄС-НАТО-Україна.
Саміт НАТО у Вашингтоні, у 2024 році відкриває можливість для розробки Тристоронньої декларації, яка може охоплювати:
1) спільні зусилля щодо української інтеграції, де можна визначити спільні пріоритети для реформ або гармонізації законодавства та процесів;
2) перспективні сфери співробітництва, які можуть бути активізовані незалежно від інтеграційного діалогу та вже включені в практичну тристоронню співпрацю.
______________________________________________
Консультативний документ Програми досліджень безпеки Української призми за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»."
https://prismua.org/en/english-eu-nato-and-ukraine-dream-team-or-a-triangle/
