/p/ - Політика

Що українці знають про Македонію? Сучасну, а не давню. Трохи більше, ніж нічого. Македонія — одна з тих територій світу, де ніколи нічого не відбувається, погодьтеся. Довгий час македонців взагалі не визнавали окремим народом (десь ми це вже чули, здається). Македонська республіка з’явилася у складі СФРЮ тільки 1947 року, а македонська мова до 1944 року вважалася діалектом болгарської (і знову дежавю). Часто можна почути, що Україні не щастило по історію колись та життю зараз. Проте не нарікайте на долю — є й гірші приклади. Справа у тому, що Македонія — одна з найбільш невезучих країн в Європі. Її ненавидять абсолютно всі сусіди. Болгари не визнають македонців окремою нацією і вважають осербленними болгарами. Серби вважають македонців оболгаренними сербами. Греки ненавидять македонців за сам факт замаху на грецький бренд «Македонія». Бо ж місцеві вважають себе нащадками античних македонян, що доводить греків просто до сказу, оскільки древні македонці мали еллінське, а не слов’янське походження. Греція домоглася, аби в ООН Македонія була присутня під принизливим прізвиськом «Колишня югославська республіка Македонія». А серед грецьких націоналістів Македонію називають «Monkeydonia» Таким чином, Македонія — єдина європейська країна, яку намагаються позбавити навіть її назву. А ви кажете, що у Донецьку віджали вашу машину. Тут біда міжнародного масштабу. Куди там вашому «Лексусу». Але найбільша проблема у македонців з албанцями. Їх тут в країні аж 25%. Вони агресивні, дикі, прагнуть приєднати шмат Македонії до сусідньої країни і створити «Велику Албанію». Щось забагато дежавю, вам не здається? Агресія досягла свого апогею у 2001 році, коли відбулась швидка війна між албанцями та слов’янами. І ось тут абсолютно раптово втрутилась у конфлікт Україна. Як ми вже казали, македонцям патологічно не щастило. Мало того, що їх не вважали за окремий народ, так їм ще й не дісталось нормальної зброї при розділенні Югославії. Загроза прийшла з Косово, де бойовики «Албанської армії національного визволення» вторглися в Македонію під приводом захисту прав албанської меншини. Албанці мали досвід бойових дій із сербською армією, до того ж були озброєні до зубів західними зразками зброї. Світ або мовчав, або закликав македонський уряд до діалогу з албанцями. Осторонь залишилася не лише етнічно близька Болгарія, а й «захисниця всіх слов’ян на Балканах» Росія. Бойовики захопили друге місто країни Тетово, а потім впритул підійшли до столиці Скоп’є. І за таких умов Борис Трайковський, президент Македонії, звертається по допомогу до України. Македонія закуповує чотири Мі-8МТ, два Мі-17, вісім Мі-24В, два Мі-24К, чотири Мі-24 та 4 Су-25 (щоправда про останні стверджували, що вони в оренді). Логічно, що на машинах були українські пілоти. В боях за село Арачиново ключову роль зіграли два Мі-24 та два Су-25 з українськими екіпажами. Мі-24 були головною ударною силою македонських військ, адже артилеристів в армії Македонії було мало, та й танків тоді справних майже не було. Надалі Мі-24 з українськими пілотами активно діяли над двома головними, прикордонним з Косово, районами, що опинилися під контролем албанців –в районі Куманово і в районі Тетово. Албанський керівник Ахметі, який погрожував захопити Скоп’є, посилав погрози на адресу українських пілотів. Застосування СУ-25 було несподіваним, і македонському керівництву після Арачиново довелося визнати, що один український пілот в СУ-25 сидів, але як інструктор. Ситуація була настільки критичною, що американці приїхали в село і вивезли своїх союзників-албанців на автобусах до Косова. До речі, американці після такого демаршу Кучми, сильно розлютились на українського президента. І саме після цього почали активно спонсорувати опозицію на чолі з Ющенком. Але то вже інша історія.
У 2001 році Україна вперше зіграла у великій політиці і не дозволили створити за допомогою терористичних методів нову «державу» у Європі. Тоді Україна врятувала не лише Македонію, але і європейські правила гри та принципи територіальної цілісності. Вочевидь, світ вперше світ побачив Україну не об’єктом, а суб’єктом гри на глобальній шахівниці. Сьогодні та сама ситуація відбувається на наших східних теренах. Якщо ми врятували братів-слов’ян з Македонії, чи врятуємо братів-українців з Донецька та Луганська? І це не риторичне питання, якщо що.