"Тоталітаризм як система знищення національної пам'яті":
https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/32316/1/Totalitaryzm_zbirnyk_LNMU_2020.pdf"Подібна співанка-хроніка
«Ой там у лісі біля річки» з Олексич хоч береже пам’ять про 12 місцевих «хлопців з лісу», фактично теж є варіантом вищенаведеної пісні: «Було дванадцять їх в криївці, мали гранати при собі. Вони не знали, що друг зрадив катам червоної Москви»"
https://m.facebook.com/102237927830575/photos/a.102817974439237/298077988246567/"13 березня 1951 року енкаведисти ще вдосвіта приїхали в село, зробили облогу, перекрили лісові дороги. Коли настав ранок, вони взяли із села Клубівці кількох жителів і привели в ліс поблизу цього провалу. На їх очах з машини вийшли два чекісти та одна особа, обличчя якої було закрите плащ-палаткою. Саме це був зрадник, який показав місце та вхід до криївки.
Чекісти заставили цивільних людей розкопувати вхід, а самі стояли на сторожі з автоматами. Потім вони закидали вхід до криївки гранатами, напустили задушливого диму. Вояки-повстанці в той час нищили документи, гроші, друкарську машинку, радіоприймач, продуктові запаси, старий одяг. Переодяглися у святкову одежу, і коли кінець став очевидним, з криївки почулися глухі останні постріли.
Чекісти кинулися до криївки, та було вже пізно. Вони пасками повитягували загиблих наверх, зі скронь молодих хлопців упівців на весняну землю стікала кров…
У цій криївці загинуло восьмеро невідомих на той час героїв, прізвищ яких ніхто не знав. Вже по полудні того дня під вартою енкаведистів їздові на возах відвезли тіла загиблих до Тисмениці і залишили під будинком НКВС на показ і пострах іншим. Енкаведисти зганяли людей оглядати, впізнавати тіла вбитих юнаків а матері стримували сльози щоб не признатися за побитих синів, адже у випадку впізнання всій родині загрожувало виселення у Сибір. Через три дні загиблих повстанців відвезли у невідоме місце у напрямі Тлумача. Дотепер невідомо місце їхнього поховання, але місце їхнього героїчного вчинку у боротьбі за Незалежну Україну тут. 14 жовтня 1992 року з ініціативи голови осередку Народного Руху України Миколи Семанюка та з нагоди 50-річчя заснування УПА на місці криївки (бункера) встановлено і освячено Хрест."
https://firtka.if.ua/blog/view/na-tismeniccini-do-70ricca-upa-osvatili-kriivku-upa27336https://nalyvaichenko.org/7353/"Подібна співанка-хроніка
«Ой там у лісі біля річки» з Олексич хоч береже пам’ять про 12 місцевих «хлопців з лісу», фактично, теж є варіантом наведеної пісні:
Було дванадцять їх в криївці,
Мали гранати при собі.
Вони не знали, що друг зрадив
Катам червоної Москви.
Кати криївку обступили,
Кричать: «Бандери, руки вверх».
Хтось крикнув: «Слава Україні!,
Ми не здамося, краще смерть»"
"ПІСНІ-ХРОНІКИ ПЕРІОДУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ XX СТ.: ТЕМИ, МОТИВИ, ОБРАЗИ (НА МАТЕРІАЛАХ, ЗІБРАНИХ У СТРИЙСЬКОМУ РАЙОНІ)":
https://nz.lviv.ua/archiv/2019-5/14.pdf
