>>785 I от Валентин Сергiйович Рожицин читав нам, студентам, лекцiї по
iсторiї культури, i коли дiйшов до Пушкiна, то я запискою спитав його:
"Почему Пушкин писал по-русски?"
Всi, чи бiльшiсть студентiв, гримнули розкотистим смiхом, мовляв, яке
iдiотське запитання.
Але Рожицин сказав:
- Товарищи! Здесь не до смеха. Вопрос очень серьезний. Информирую.
Пушкину гораздо легче било писать по-французски потому, что он думал
по-французски.
А по-русски он писал потому, что бил под влиянием народного творчества:
няня.
Професор розв'язав мої останнi сумнiви. Справа в тому, що за мiй
перехiд як поета з росiйської мови на українську я не подобався багатьом
студентам. Вони дорiкали менi за це майже як за нацiональну зраду, вважали
українським нацiоналiстом.
I коли я говорив їм, що писав би росiйською мовою, якби народився в
Росiї, бо я знаю тiльки лiтературну росiйську мову, а народної не знаю.
Без знання ж народної мови письменником, яким я хочу стати, не станеш.
- А Гоголь? - казали вони менi.
- Так Гоголь тим же й великий, що своїм знанням народної української
мови збагатив росiйську лiтературу, - казав я.
Але це їх не задовольняло.
Один менi сказав:
- Зачем ти сменил королевскую флейту на сопилку? Я гаряче вiдповiв:
- "Сопилка" мне дороже тисяч королевских флейт!
I от за допомогою т. Рожицина я розв'язав для себе свої вагання в
сторону рiшучого i беззастережного переходу на українську мову.
